1. Бондаренко С.В. «
Критика традиційного розуміння онтології та її можлива реформа»;
2. ас. Козаченко Н.П. «Співвідношення знання та переконання у сучасних епістемологічних дослідженнях»;
3. доц. Холін М.М., доц. Пісчиков B.C. «Проблема ідентичності у сучасному суспільстві»;
4. доц. Балута Г.А. «Буття чи свідомість: до проблеми вирішення основного питання філософії»;
5. проф. Шрамко Я.В. «Чи існувала Німецька класична філософія?»
1. Бондаренко С.В. «Критика традиційного розуміння онтології та її можлива реформа».
У доповіді aвтop аналізує досвід людського буття, пропонує розширити розуміння поняття соліпсизму до розуміння узагальненого субстанційного суб'єкту.
ОБГОВОРЕННЯ:
Холін М.М. Уточнення щодо мети роботи, чи дійсно запропоноване розуміння онтології повинне дати можливість уникнути насилля і яким саме чином?
Бондаренко С.В. Потрібно помістити світ між суб'єктом та іншим суб'єктом, вилучити з онтології поняття «нескінченне», «абсолютне», «об'єктивне» і «заперечення» як такі, що породжують насилля.
Холін М.М. Чи не доведеться замінити ці поняття аналогічними?
Бондаренко С.В. Ці поняття на нашу думку, введені цілеспрямовано для того, щоб управляти суб'єктом насильницьким шляхом.
Абдула А.І. Чи не є насильством спроба таким чином подолати насильство?
Бондаренко С.В. Так, якщо буде реалізовуватися за допомогою вищевказаних категорій, але це лише можливий варіант.
Абдула А.І. Щодо математичних понять нескінченності та абсолютного, як можлива їх елімінація?
Бондаренко С.В. Проблему відмови від цих понять у науці ми не досліджували, але передбачаємо, що поле дослідження тут доволі значне.
2. Козаченко Н.П. «Співвідношення знання та переконання у сучасних епістемологічних дослідженнях».
У доповіді розглядається доксастичний напрямок розвитку епістемічних досліджень. Основна увага зосереджена на властивостях переконань, які дають змогу здійснювати різноманітні перетворення переконань, на відміну від розгляду поняття знання. Розглядаються способи представлення переконань, можливі їх моделі. Представлений варіант семантики для доксастичних логік.
ОБГОВОРЕННЯ:Шрамко Я.В. Пропоную більш докладно обговорити доповідь у рамках кафедрального обговорення дисертаційного дослідження викладача, так як тема безпосередньо пов'язана з ним.
3. Холін М.М., Пісчиков B.C. «Проблема ідентичності у сучасному суспільстві».
Пропонується розуміння кризи ідентичності не тільки як аспекту більш широкого поняття суспільної кризи, а як системного явища, зі специфічною структурою: проблема ідентичності соціальних інститутів; проблема ідентичності масмедіа, мистецтва тощо. У антропологічному аспекті проблема ідентичності також має прояв як ідентичність людини як представника роду людського. На думку доповідача, духовна складова ідентичності визначає можливі процеси дезінтеграції ідентичності як системи, причому навіть у її біологічному вимірі. Доповідач вказує на те, що основні компоненти ідентичності: цілісність, стійкість, наступність, індивідуальність у наш час деформуються і таким чином, з'являється так звана «ситуативна ідентичність».
ОБГОВОРЕННЯ:Абдула А.І. Чи передбачає таке розуміння ідентичності трактування поняття у діалектичному смислі?
Холін М.М. Так, дійсно, у традиційному суспільстві ідентичність задається традиціями, у сучасному ж така «тимчасова» ідентичність є іноді оптимальним способом соціалізації, оптимальної стратегією успіху. Але варто зазначити, що навіть досягнутий таким чином успіх, потребує постійної підтримки.
Шрамко Я.В. З точки зору біологічної ідентичності, чи не варто розглянути ідентичність у часі, наприклад дитинство і дорослість.
Холін М.М. Загалом ми розглядаємо дорослу людину зі сформованим світоглядом.
Козаченко Н.П. Чи доцільне використання такого занадто заангажованого терміну як «криза» у даному контексті. Можливо такі деформаційні процеси варто розглянути як вироблення нової властивості ідентичності?
Холін М.М. Це дискусійне питання, пов'язане, насамперед, з критеріями оцінки.
4. Балута Г.А. «Співвідношення буття та свідомості у нормах парадоксальної логіки».Доповідач аналізує роль мови на основі відомих концепцій, виходячи з того, що реальність опосередковується мовою, але при цьому мова сама не є реальністю, а фундаментальним виміром нашої свідомості.
ОБГОВОРЕННЯ:Абдула А.І. За Хомським мова є автономною?
Балута Г.А. Ні, вона не набуває об'єктивної реальності, це «психологічна» реальність, за допомогою якої людина «промовляє» себе.
Шрамко Я.В. Чому ви не згадуєте про принцип згідно якого структури мови визначають структури мислення?
Балута Г.А. На нашу думку цей підхід досить широко розроблений у філософії постмодерну і доцільно було б зосередити увагу на менш досліджених аспектах мови та мовлення.
Козаченко Н.П. Ви говорите про мову, як про універсальний алгоритм. Чи можемо ми говорити про те, що саме універсальність такого алгоритму створює певні обмеження суб'єкта?
Балута Г.А. Це залежить від активності самого суб'єкта. Ми часто бачимо дійсні приклади того, як мова «маніпулює» суб'єктом, бачимо підміну мовлення, жонглювання словами тощо. Але це вибір, який залежить від рівня активності суб'єкта мовлення.
5. Шрамко Я.В. «Чи існувала Німецька класична філософія?»Лейтмотивом доповіді є сумнів щодо обґрунтованості використання терміну «Німецька класична філософія» у класифікації періодів історії філософії. Приводом для цього сумніву є поширене використання термінів, введених класиками марксизму-ленінізму, у даному випадку термін вводиться Енгельсом, причому у досить конкретному його розумінні. Доповідач звертається до поширеності терміну «німецька класична філософія» і перш за все у німецькій традиції класифікації періодів історії філософії. У зв'язку з цим виникає питання щодо подібності термінів «німецький ідеалізм», загальноприйнятого у Німеччині, та вітчизняного терміну. Більш важливим є питання, чи існувала взагалі єдина традиція, яку ми можемо назвати німецькою класичною філософією і чи існують об'єктивні критерії об'єднання тих філософів, про яких традиційно йде мова у вітчизняному розумінні німецької класичної філософії?
ОБГОВОРЕННЯ:Холін М.М. Чому б за аналогією не зробити спробу проаналізувати й інші традиційні категорії, наприклад Філософію Нового Часу, аналітичну філософію. Скоріш за все, вони також не витримають такої прискіпливої перевірки.
Шрамко Я.В. Напроти, у кожному наведеному вами випадку ми бачимо наявність об'єктивної основи для об'єднання цих традицій. У випадку ж з НКФ очевидною є відсутність цілісної філософської традиції.
Лисечко В.П. Чи визнаєте ви взагалі наявність національних філософських шкіл?
Шрамко Я.В. Не кожна нація породила цілісну філософську систему і
сумнівно вважати це об'єктивною основою для розгляду філософської традиції, найчастіше такі пошуки здійснювалися у міжнаціональному полі лозі, хоча національні особливості безперечно присутні у кожному філософському творі.
Холін М.М. Чи у Німеччині традиційно включають Лейбніца до німецького ідеалізму?
Шрамко Я.В. Традиційно розглядають Канта як представника філософії Просвітництва та Нового Часу, сам стиль його філософствування передбачає дискусію та відмову від догматизму. Традиційно до Німецького ідеалізму відносять Фіхте, Гегеля та Шеллінга.
Завідувач кафедри філософії (підпис) проф. Шрамко Я.В.
Секретар (підпис) Козаченко Н.П.
